НОВОЕ НА САЙТЕ за последние 6 месяцев ТЕКСТЫ И ВИДЕО (в обратной хронологической последовательности)

___ Из монографии д.п.н.ТКАЧЕНКО А.В. (Украина) 2013 г. ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ В ПРАКТИКЕ А.С.МАКАРЕНКО: ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ (1920 - 1935). Просмотров 80.

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Из монографии А.В.ТКАЧЕНКО 2013 г.

ПРИМЕЧАНИЕ: В конце вступительного слова (среди благодарностей автора монографии)
- благодарность и авторам данного сайта Н.В. и Р.В.Соколовым (выделено нами жёлтым цветом)
_______________________________________________________________________________-

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Андрій Ткаченко

ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

В ПРАКТИЦІ А. С. МАКАРЕНКА:

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

(1920–1935 рр.)

Монографія

До 125-річчя з дня народження А. С. Макаренка

Полтава, 2013

 

УДК 37.015.311.091.4“1920/1935”

ББК 74.03(2)6-213

       Т48

Рецензенти:

Зязюн І. А., доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член НАПН України, директор Інституту педагогічної освіти
і освіти дорослих НАПН України;

Олійник В. В., доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член НАПН України, ректор Державного вищого навчального закладу
“Університет менеджменту освіти” НАПН України;

Радул В. В., доктор педагогічних наук,
професор Кіровоградського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

Рекомендовано до друку Вченою радою Полтавського національного
педагогічного університету імені В. Г. Короленка, протокол № 9 від 28 лютого 2013 року

Т48

Ткаченко А. В.

Професійний розвиток особистості в практиці А. С. Макаренка: історико-педагогічний аспект (1920–1935 рр.) : монографія / А. В. Ткаченко. – Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2013. –
342
с.

ISBN 978-966-2538-21-2

У монографії представлена спроба аналітичного дослідження досвіду професійного розвитку особистості, що сконцентрований у спадку одного з найяскравіших педагогів-реформаторів ХХ століття – українця Антона Макаренка. Особливістю даної розвідки є те, що процес професіоналізації вихованців розкривається на тлі господарського зміцнення створених Макаренком інтернатних закладів, цілеспрямованого
формування
унихпрофесійногомікросередовища,широкоївзаємодіїзадміністра-
тивним оточенням, активної громадсько-педагогічної боротьби педагога-письменника за пріоритет власної концепції виховання. Кожен із розділів монографії присвячений окремому етапу педагогічного подвижництва Антона Семеновича і висвітлює головні риси його діяльності в очолюваній установі – Полтавській-Харківській трудовій колонії імені М. Горького, Трудовому дитячому корпусі Харківського округу, Дитячій трудовій комуні імені Ф. Е. Дзержинського.

В основу інформаційної концепції книги покладено узагальнення великої кіль-
кості маловідомих і відкритих автором архівних джерел, матеріалів періодики 20-х –
30-х років минулого століття, спогадів соратників та вихованців А. С. Макаренка, досліджень вітчизняних і зарубіжних макаренкознавців. Видання може бути цікаве
науковцям, викладачам, студентам, учителям, керівникам освіти і всім, хто неупе-
реджено прагне осягнути внесок у світову культуру видатного вітчизняного педагога.

УДК 37.015.311.091.4“1920/1935”

ББК 74.03(2)6-213

ISBN 978-966-2538-21-2                                              © Ткаченко А. В., 2013

                                                                         © ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2013


Я вважаю, що в нашому «виробництві»
я повинен відповідати за свою
«продукцію», за вихованців моїх і моїх співробітників, за майбутніх інженерів
і майстрів, за всю цю радянську
організацію, за льотчиків, студентів, інженерів, педагогів.

А. С. Макаренко
(із виступу перед читачами
18 жовтня 1938 року)


ЗМІСТ

Список скорочень............................................................................................................................... 6

Вступне слово...................................................................................................................................... 10

Розділ 1

ТРУДОВА КОЛОНІЯ ІМЕНІ М. ГОРЬКОГО:
СТВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МІКРОСЕРЕДОВИЩА ЯК ФОРМА
ПЕДАГОГІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИТЯЧОЇ УСТАНОВИ (1920 – 1928 рр.)
.................. 16

1.1. Адміністративний і соціальний контекст
діяльності трудової колонії імені М. Горького ......................................................... 16

1.2. Ідейна полеміка навколо інноваційної практики А. С. Макаренка ............... 31

1.3. Матеріальне і кадрове підґрунтя формування
професійного мікросередовища Горьківської колонії .......................................... 53

1.4. Педагогічна стратегія А. С. Макаренка в організації близької
та далекої професійної перспективи вихованців .................................................... 6
7

1.5. Колонія імені М. Горького в умовах державної практики професійної
освіти і працевлаштування випускників інтернатних установ ......................... 7
3

Розділ 2

ПОШИРЕННЯ МАКАРЕНКІВСЬКИХ ІНІЦІАТИВ ЩОДО
ПРОФЕСІОГЕНЕЗУ ВИХОВАНЦІВ В УМОВАХ ТРУДОВОГО ДИТЯЧОГО

КОРПУСУ ХАРКІВСЬКОГО ОКРУГУ (1927 – 1928 рр.) ........................................................ 91

2.1. Ідея А. С. Макаренка про масове перевиховання
безпритульних та історія її реалізації .........................................................................
91

2.2. Спроби педагогічної екстраполяції виробничого
і професіогенетичного досвіду колонії імені М. Горького ................................. 1
20

Розділ 3

ДИТЯЧА ТРУДОВА КОМУНА ІМЕНІ Ф. Е. ДЗЕРЖИНСЬКОГО
ЯК ПРОФЕСІЙНО-ВИХОВНИЙ ЗАКЛАД
ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ (1927 – 1935 рр.)
........................................................................... 125

3.1. Загальні риси адміністративно-господарської і педагогічної діяльності А. С. Макаренка в комуні імені Ф. Е. Дзержинського ........................................................................................................ 125

3.2. Освітній потенціал інноваційного закладу ............................................................ 141

3.3. Формування когнітивного компоненту
професійного становлення вихованців комуни .................................................... 1
82

3.4. Індустріальний прогрес установи і виробниче навчання
комунарів в реалізації операціонально-технічної складової
їх професійного розвитку .............................................................................................. 2
14

3.4.1. Динаміка промислового потенціалу комуни.............................................. 214

3.4.2. Виробниче навчання комунарів ...................................................................... 231

3.5. Професійне виховання в практиці
комуни імені Ф. Е. Дзержинського ............................................................................ 2
44

3.6. Профорієнтація, працевлаштування та підтримка
професійного самовизначення комунарів ............................................................. 26
8

Висновки ............................................................................................................................................ 289

Покажчик імен ................................................................................................................................ 293

Список джерел ................................................................................................................................ 301

Додатки ............................................................................................................................................... 333

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АГУ                                                                  Адміністративно-господарське управління НКВС

АПН                                                                Академія педагогічних наук

арт., ар.                                                           артикул

БРП                                                                  будинок робітничих підлітків

виконбюро                                                    виконавче бюро

вихсклад                                                         виховательський склад

ВК ДПУ                                                           відділ кадрів Державного політичного управління

ВКП(б)                                                            Всеросійська комуністична партія (більшовиків)

ВЛКСМ                                                           Всесоюзна Ленінська Комуністична Спілка Молоді

ВНЗ                                                                  вищий навчальний заклад

в.о.                                                                    виконуючий обов’язки

Востизжелдор                                               Восточно-Сибирская экспедиция технических
поисков (рос.)

ВРНГ                                                                Вища рада народного господарства

ВТК                                                                  1) Відділ трудових колоній; 2) відділ технічного
контролю

ВУФКУ                                                            Всеукраїнське фотокіноуправління

ВУЦВК, Всеукраїнський ЦВК                    Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет

Головсоцвих НКО                                       Головне управління соціального виховання
Народного комісаріату освіти

Упрсоцвих Наркомосу                               Управління соціального виховання Народного
комісаріату освіти

Головпрофос НКО,

Головпрофосвіта                                         Головне управління професійної освіти Народного комісаріату освіти

губекономнарада                                         губернська економічна нарада

губнаросвіта                                                  губернський відділ народної світи

дес.                                                                   десятина

дефдитустанови                                           установи дефективного дитинства

дитбудинок                                                   дитячий будинок

дитколонія                                                    дитяча колонія

дитмістечко                                                   дитяче містечко

дитустанова                                                   дитяча установа

ДПУ                                                                 Державне політичне управління

ДТК                                                                  дитяча трудова колонія

ДФК, Держфінконтроль                            Державний фінансовий контроль

ДШТК                                                             дитяча шкільно-трудова колонія

завкол                                                              завідуючий колонією

ЗМІ                                                                   засоби масової інформації

ІОД                                                                   Інспекція охорони дитинства

ІТП                                                                   інженерно-технічний персонал

кв. арш.                                                           квадратні аршини

К.К.                                                                  Карний кодекс

КК-РСІ                                                            Контрольна комісія – Робітничо-селянська
інспекція

комнезам                                                        комітет незаможників

КП(б)У                                                            Комуністична партія (більшовиків) України

КпК                                                                 Карно-процесуальний кодекс

КСН                                                                 комісія у справах неповнолітніх

ЛКСМ                                                            Ленінська Комуністична Спілка Молоді

ЛКСМУ                                                           Ленінська Комуністична Спілка Молоді України

МВС                                                                 Міністерство внутрішніх справ

Морприкордонохорона ОДПУ                Морська прикордонна охорона Об’єднаного
державного політичного управління

Моспостачзбут                                              Московська контора матеріально-технічного
постачання і збуту (рос. Мосснабсбыт)

МТС                                                                 машинно-тракторна станція

наркомат                                                        народний комісаріат

Наркомпрод                                                 Народний комісаріат продовольства

НВЧ                                                                 навчально-виробнича частина

НДР                                                                 Німецька Демократична Республіка

НКВМ                                                              Народний комісаріат із військових і морських справ

НКВС                                                             Народний комісаріат внутрішніх справ

НКО, НКОсвіти, Наркомос,

Наркомосвіта                                               Народний комісаріат освіти УСРР

НК РСІ                                                            Народний комісаріат робітничо-селянської
інспекції

н. р.                                                                  навчальний рік

ОВК, Окр-В.К., окрвиконком                   окружний виконавчий комітет

ОДПУ                                                              Об’єднане державне політичне управління

ОЗВ, окрздороввідділ                                окружний відділ охорони здоров’я

ОІНО, ОКРІНО, ОкрІНО, Окріно,
Окр. ІНО, Окр. Інсп. Наросвіти,

окрінспектура наросвіти,

Окрнаросвіта, ОкрНаросвіта,

наросвіта                                                       окружна інспектура народної освіти

ОКДД, ОкрДД, Окрдопдит,

Допдит                                                          окружна комісія допомоги дітям

окрвійськомат                                              окружний військовий комісаріат

окрліквідком                                                 окружна ліквідаційна комісія

окрпарком                                                     окружний партійний комітет

окрплан                                                          окружна планова комісія

окрправління                                                окружне правління

окрробос                                                        окружний відділ професійної спілки робітників освіти

ОкрРСІ, ОКР РСІ, Окр.РСІ                         окружний відділ Робітничо-селянської інспекції

окружком комсомолу,

ОК КСМ                                                         окружний комітет Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України

ОФВ, ОкФВ, ОкрФВ, ФВ,

окрфінвідділ                                                 окружний фінансовий відділ

помдит                                                           допомога дітям

профтехосвіта                                              професійно-технічна освіта

профшкола                                                   професійна школа

райком                                                            районний комітет

райпартком                                                   районний партійний комітет

РВК, Р.В.К.                                                      районний виконавчий комітет

РДАЛМ                                                           Російський державний архів літератури і мистецтва

РНК                                                                 Рада народних комісарів

Робос                                                               профспілка працівників освіти

робфак                                                            робітничий факультет

РСІ, Р.С.І.                                                        Робітничо-селянська інспекція

РСФРР                                                             Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка

РСЧА                                                               Робітничо-селянська Червона Армія

РФ                                                                     Російська Федерація

СБУ                                                                  Служба безпеки України

соцвих, соцвиховання                                соціальне виховання

Спиртотрест                                                 Державний трест спиртової промисловості

С.Р.                                                                   сільська рада

СРСР                                                               Союз Радянських Соціалістичних Республік

США                                                                Сполучені Штати Америки

Т-во ДД                                                           Товариство “Друзі дітей”

ТДК, Трудкорпус                                         Трудовий дитячий корпус

УДУ, Упр. Д/б.                                             Управління дитячими колоніями [будинками]
Харківського округу

УНДІП                                                           Український науково-дослідний інститут педагогіки

Укрпостач                                                      Українське управління постачання

УСРР                                                                Українська Соціалістична Радянська Республіка

Ухтапечлаг                                                     група таборів НКВС СРСР у районі міст Ухта,
Печора і Воркута

ФБС                                                                  фінансово-бюджетна секція

“ФД”                                                                “Фелікс Дзержинський”

“ФЕД”                                                              “Фелікс Едмундович Дзержинський”

фізкультсектор                                             сектор фізичної культури

ФЗС                                                                  фабрично-заводська семирічка

ФЗУ                                                                 школа фабрично-заводського учнівства

ХВМП                                                              Харківський окружний відділ місцевої
промисловості

ХДТРД                                                             Харківський державний театр російської драми

ХЕМЗ                                                               Харківський електро-механічний завод

хімпрофшкола                                             хімічна професійна школа

ХОВК                                                               Харківський окружний виконавчий комітет

ХТІ                                                                    Харківський технологічний інститут

ХЦРК                                                               Харківський центральний робітничий кооператив

ЦАГІ                                                                Центральний аерогідродинамічний інститут

ЦБ КДР                                                           Центральне бюро Комуністичного дитячого руху (піонерів)

ЦІП                                                                  Центральний інститут праці

ЦК ВКП(б)                                                    Центральний комітет Всеросійської комуністичної партії (більшовиків)

ЦКДД                                                              Центральна комісія допомоги дітям

ЦК КП(б)У                                                     Центральний комітет Комуністичної партії
(більшовиків) України

ЦК ЛКСМУ                                                   Центральний комітет Ленінської Комуністичної
Спілки Молоді України

Цукротрест                                                    Державний трест цукрової промисловості

ШУМП                                                            школа учнівства масових професій

шефком                                                          шефський комітет

юрвідділ                                                         юридичний відділ



ВСТУПНЕ СЛОВО

Пройдений цивілізацією шлях приховує величезний і багато в чому ще не використаний професіогенетичний досвід. Якщо проаналізувати факти минулого під цим кутом зору, то перед нами відкриється потужний пласт інформації про окрему галузь культури, сутність якої можна визначити як історію професійного розвитку людства, тобто перманентного руху його в напрямку оптимізації власної здатності до опанування світом. Тож, моделюючи шляхи вирішення актуальних нині проблем професійної підготовки молоді, ми маємо згадати, наскільки потужний конструктивний потенціал містить багата своїми теоретичними і технологічними здобутками вітчизняна педагогічна традиція.

Особливе місце серед плеяди просвітителів ХХ століття, чий творчий доробок у теорії й практиці трудового виховання визнаний світовою науковою спільнотою, посідає видатний український педагог, талановитий самобутній письменник,
яскравий публіцист та надзвичайно ефективний освітній менеджер Антон Семенович Макаренко (1888 – 1939 рр.). Незважаючи на тривалий науковий інтерес, у доволі розвиненій і кваліфікованій макаренкознавчій проблематиці все ж залишається досить місця для формулювання актуальних дослідницьких питань. Одна із принципово важливих педагогічних тем творчої спадщини Антона Семеновича, всебічне вивчення якої давно вже стоїть на порядку денному, пов’язана із феноменом професіогенезу людини.

Наука про А. С. Макаренка об’єктом своєї уваги обирала різні аспекти життєвого і творчого шляху видатного педагога-письменника. Аналітичні оцінки багатьох питань теоретичних напрацювань А. С. Макаренка, глибинний філософсько-освітній, історико-педагогічний і соціально-психологічний контекст його творчості репрезентували у своїх роботах З. Вайтц, В. Гмурман, Л. Гордін, Л. Гриценко, M. Євтух, І. Зязюн, В. Коротов, В. Кумарін, В. Моргун, С. Невська, А. Фролов, М. Ярмаченко [56; 91; 92; 93; 97; 99; 108; 109; 110; 111; 112; 134; 135; 153; 156; 178; 191; 192; 193; 194; 271; 285; 286; 288; 463; 465; 467; 484]. Важливою заслугою цих учених стало розкриття інноваційного потенціалу макаренківської концепції виховання, осучаснення досвіду педагога, розробка методології використання його педагогічних ідей у реформуванні освітньої практики другої половини ХХ – початку ХХІ століття.

Існує також низка макаренкознавчих розвідок, де поглибленому вивченню піддані деякі важливі аспекти загальної проблеми професіоналізму, розглядається особистість А. С. Макаренка як педагога з аналізом сутності і виявів його професійної майстерності та професійної культури, піднімаються питання педагогічної інструментовки і педагогічної техніки в контексті його спадщини (М. Гриньова, А. Євграфова, І. Зязюн, В. Коротов, І. Кривонос, Е. Натанзон, Нгуен Ван Тінь, Л. Пєха, М. Стельмахович, Н. Тарасевич [107; 152; 154; 155; 177; 182; 183; 280; 284; 339; 393]). Професійна діяльність А. С. Макаренка як керівника, освітнього менеджера ретельно опрацьована такими науковцями, як О. Бєляк, Л. Крамущенко, Н. Саннікова, В. Свистун та іншими [40; 180; 372; 373; 374; 375; 379]. Вчені активно використовують концептуальні і технологічні знахідки Макаренка для побудови моделей професійної підготовки майбутніх керівників.

Промислово-господарській діяльності і програмам виробничого навчання у керованих Макаренком закладах, ролі продуктивної праці у виховній системі педагога, практиці економічного виховання колоністів-горьківців та комунарів-дзержинців присвятили свої роботи Т. Ахаян, Р. Бєскіна, М. Виноградова, Ю. Гербеєв, І. Глікман, Л. Гордін, Л. Дрозд, М. Євтух, Н. Конопльова, Ю. Крупнов, О. Мельникова, В. Моргун, Ф. Науменко, С. Невська, М. Ніжинський, М. Павлова, В. Петрова, А. Тер-Гевондян, М. Фере, А. Фролов [24; 36; 66; 87; 90; 96; 97; 126; 127; 136; 174; 185; 264; 272; 273; 282; 288; 295; 296; 320; 338; 406; 461; 462; 464; 466] тощо.

Проблеми загальної, політехнічної, економічної і професійної освіти в мака-
ренківських установах, а також
поєднаннянавчаннязпродуктивноюпрацеювисвітлювали М. Виноградова, Л. Гордін, А. Доценко, М. Ніжинський, М. Окса, В. Струманський [67; 68; 98; 125; 289; 291; 308; 400]. Ідеї й досвід профорієнтаційної діяльностіА. С. Макаренка досліджували К. Вербова, Є. Вольський, П. Мазур, В. Синявський, А. Хоптяр [62; 71; 210; 384; 472].

Хоча організація трудової перспективи вихованців утворювала один із го-
ловних напрямів практичної діяльності та теоретичних узагальнень педагога, однак за понад сімдесят років існування макаренкознавства як окремої наукової галузі не з’явилося помітних спроб на широкому фактологічному ґрунті проаналізувати феномен професійного розвитку особистості у створених і керованих ним виховних колективах. Однією з перешкод у реалізації даного напрямку історико-педагогічних досліджень є невизначеність і нерозвиненість джерелознавчої бази.

Умовно весь комплекс потенційно цінних для дослідження професіогенетичної компоненти педагогічного спадку А. С. Макаренка джерел можна поділити на декілька категорій.

Авторські тексти А. С. Макаренка. Сюди відносяться, по-перше, літературні, літературно-критичні та публіцистичні твори педагога-письменника, в яких засобами художнього слова розкривається загальне ставлення його до проблеми професійного розвитку, трудового майбутнього вихованців, а також у доволі експресивній формі віддзеркалено особливості професійної позиції і мислення самого автора.

По-друге, великий науковий інтерес становить комплекс суто особистих документів педагога. Частина цих матеріалів зберігається у фонді 332 Російського державного архіву літератури і мистецтва (РДАЛМ) у Москві, що свого часу зібрала і впорядкувала вдова педагога-письменника – Галина Стахіївна. Також великі
зібрання мають кременчуцький, ковалівський і московський педагогічно-меморіальні музеї, серед колекцій яких є декілька досі неопублікованих матеріалів. Низка рукописів педагога зберігається у приватних осіб.

Ще однією недостатньо вивченою категорією авторських текстів Макаренка є його ділові папери: листи до різних адміністративних, педагогічних, профспілкових, господарських, фінансових, громадських, правоохоронних, опікунських інституцій, а також різноманітні фінансові документи.

У цій категорії окрему групу складають статутні документи спроектованого Макаренком трудового дитячого корпусу Харківського округу, що дають змогу здійснити аналітичні оцінки низки показників його управлінського професіоналізму. Головними сховищами ділових паперів А. С. Макаренка є центральні архіви України і Росії.

Складений нами реєстр авторських матеріалів А. С. Макаренка на нинішній день сягає 888 одиниць. Серед них найчисельніша категорія – ділові та особисті листи, телеграми, доповідні записки, записки-доручення, записки-запрошення, записки-дозволи, рапорти – 542 окремих документи; кількість літературних творів (романи, повісті, п’єси, кіносценарії, нариси, розповіді, рецензії, відкриті листи, методичні вказівки, авторські матеріали до літературних творів) нараховує 180 одиниць. Окрім цього, відомі 72 тексти виступів Макаренка (стенограми, протокольні записи, інтерв’ю); 79 різного роду службових документів, підготовлених ним особисто або у співавторстві (анкети, відомості, доповіді, журнали обліку, зауваження, заяви, операційні плани, опитувальні листи, відгуки на документи або про співробітників, плани, підписки, положення, послужні списки, накази, програми, проекти, прохання, зведення, кошториси, списки, довідки, посвідчення, клопотання, штати тощо); 15 текстів особистого характеру (записні книжки, записи в альбомах, дарчі надписи, вірші, шаржі, епіграми, нотатки на полях тощо). Треба відмітити, що лише 409 із цих текстів у більш або менш зміненому вигляді знайшли місце у “Педагогічних творах” А. С. Макаренка – авторитетному 8-томному виданні Академії педагогічних наук СРСР 1983 – 1986 років.

Другим потужним джерелом вивчення багатьох аспектів макаренківської ви-
ховної системи є фонди різного роду державних і громадських органів, що складали адміністративний контекст її функціонування. Це, передусім, документи із зібрань уже згаданого РДАЛМ, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, відомчих архівів МВС та СБУ. Українські регіональні архівні установи теж мають досить цікаві й численні колекції документів, у яких відображена доля керованих Макаренком виховних закладів. Діяльність із 1921 по 1926 рр. Полтавської трудової колонії імені М. Горького об’єктивно представлена у фондах Державного архіву Полтавської області, подальша ж її доля, тобто період із травня 1926 по серпень 1928 рр., а також діяльність комуни імені Ф. Е. Дзержинського (1927 – 1939 рр.) простежується за документами Державного архіву Харківської області. Тут ми можемо знайти відомості про розвиток виробничих потужностей, які, в поєднанні з навчальними закладами (школою або робфаком), створювали в колонії й комуні оптимальні умови для початкової й подальшої професійної підготовки вихованців.

Надзвичайну наукову цінність становлять матеріали періодичної преси. Масив публікацій у засобах масової інформації про Горьківську колонію та комуну імені Дзержинського покликаний істотно доповнити наші уявлення про їх місце в за-
гальному контексті боротьби з дитячою безпритульністю 20-х – 30-х років, а також уточнити думку про те, який громадській резонанс викликали педагогічні експерименти А. С. Макаренка. Саме журналістика передає дух і пафос епохи, в якій знайшла своє місце ініційована видатним педагогом виховна система, і, крім того, саме вона найвиразніше відображає суспільні настрої довкола яскравого новаторського досвіду. Водночас, сторінки української періодики є цінним джерелом для аналізу одного з важливих аспектів цієї системи – технології організації особистісного і професійного майбутнього вихованців.

За декілька десятиліть копіткої роботи дослідників розкритий цілий масив журнальних і газетних матеріалів, присвячених різним аспектам діяльності Макаренка. Слід відмітити, що пріоритет у цих дослідженнях належить марбурзькій лабораторії “Мakarenko-referat” і особисто її керівнику Ґьотцу Хілліґу.

Найпомітніший слід започаткований Макаренком педагогічний експеримент залишив на сторінках українських газет і часописів, який, за нашими даними, на сьогодні вимірюється понад двомастами окремими матеріалами. Особливо велику кількість статей про Горьківську колонію і комуну імені Дзержинського опублікували газети “Комуніст”, “Пролетарий”, “Вісти”, “Харьковский пролетарий”, “Комсомолець України”, “Голос труда”, “Народній учитель”, “Комсомолец Донбасса” та журнали: “Октябрьские всходы”, “Червоні квіти” тощо. Окремий перелік складають публікації в російській і закордонній пресі, а також матеріали багатотиражних органів комуни – газет “Дзержинець” та “Піонер-дзержинець”. Все ж треба зазначити, що повний обсяг матеріалів періодики та їх географія ще остаточного не визначені і пошук у цьому напрямку триває. Донині був відсутній навіть єдиний реєстр усього зібраного поколіннями дослідників матеріалу.

Спогади співробітників і вихованців А. С. Макаренка утворюють окреме, досить численне джерело цінної інформації щодо названої проблеми. Книги і окремі статті М. Фере, В. Терського, С. Калабаліна, Л. Конісевича, К. Кононенка, Г. Макаренко, С. Пушнікова [162; 163; 173; 361; 378; 407; 408; 414; 416; 418; 419; 422; 423; 458; 459] та багатьох інших розкривають зміст, засоби, динаміку і результативність педагогічного управління процесом професійного розвитку в макаренків-
ських виховних закладах.

Реальність, що її фіксує поняття професійного розвитку особистості як відображення особливо важливого аспекту становлення і самореалізації людини, є
точкою перетину таких наукових галузей, як психологія, педагогіка, соціологія, акмеологія, філософія тощо. Право на місце в системі наукових категорій даного поняття ґрунтується на тривалій дослідницькій традиції. Теоретичні підвалини для розгляду процесу становлення людини-професіонала закладені в роботах таких провідних представників психологічної науки, як К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, О. Асмолов, О. Бодальов, Б. Ломов, А. Маслоу, М. Нечаєв, Г. Суходольський, Дж. Сьюпер, Дж. Холланд, В. Шадриков тощо. Спроби вивчення даних явищ на сьогодні сформували досить широке категоріальне поле, впорядкування та систематизація якого актуалізується як теоретичними, так і прикладними потребами розвитку науки. Проте сучасні дослідження оперують розмаїттям термінів, міра тотожності яких авторами визнається досить високою: професійний розвиток, особистісно-професійний розвиток, професійне становлення, професіоналізація, розвиток професіонала, становлення професіоналізму, професіогенез тощо. В подальшому ми також будемо використовувати ці терміни в єдиному синонімічному полі.

Поняття професіогенезу є базовою категорією в переважній більшості сучасних досліджень закономірностей професійної діяльності. Під ним розуміють розвиток особистості, зміни і перетворення її психологічної структури, зумовлені засвоєнням і здійсненням професійної діяльності [100, с. 60]. Останнім часом при вирішенні багатьох прикладних проблем підготовки спеціаліста того чи іншого фаху все частіше застосовують так званий професіогенетичний підхід, що сформувався в процесі застосування генетичного підходу до людини праці. Професіогенетичний підхід базується на вивченні системних характеристик професіонала не лише у їх актуальному стані, але і в динаміці, перспективі (професійний потенціал, особистісні резерви,
здатність до професійного навчання і самонавчання тощо) [94].

Серед найвідоміших сучасних концепцій професіогенезу (лат. professio, від profiteor – оголошую своєю справою і грецьк. genesis – походження, виникнення), характерною методологічною основою для яких слугують суб’єктний і особистісно-діяльнісний підходи, є теорії Е. Зеєра, Є. Клімова, А. Маркової, М. Пряжнікова і О. Пряжнікової [149; 150; 168; 256; 360] та інших. Ускладнення і диференціація професіоналізації людини є об’єктивною закономірністю. Це поняття відображає істо-
ричну тенденцію переходу людства до стійкого і кваліфікованого розвитку, до нової цивілізації, заснованої на знаннях, пов’язаної з інтенсивною фаховою стратифікацією. Іншими словами, процес особистісного розвитку і становлення професіонала від початківця до творця є залежним від історичного розвитку системи професій як соціального інституту, від існуючих освітніх систем, від соціально-економічних умов здійснення професійної діяльності [100, с. 60]. Чим складніші професійні
функції передбачає певний вид людської діяльності, тим складніший і триваліший процес еволюції особистості до стану відповідності цим функціям.

Спираючись на хронологічний принцип викладу матеріалу, ми здійснили спробу ґрунтовного фактологічного аналізу професіогенетичного контексту педагогічної практики А. С. Макаренка. Часові межі дослідження охоплюють період ді-
яльності Антона Семеновича в інтернатних установах із вересня 1920 р. (призначення його керівником полтавського Основного дитячого будинку № 7) до червня 1935 р. (переведення на посаду помічника начальника Відділу трудових колоній НКВС України). Іншими словами, нас цікавив саме той відрізок життя педагога, коли відбувалося становлення його як ефективного керівника освіти, реформатора соціального виховання, автора інноваційної педагогічної системи. Кожен із розділів монографії присвячений окремому етапу подвижництва А. С. Макаренка і висвітлює головні риси його творчих пошуків в очолюваній установі – Полтавській-Харківській трудовій колонії імені М. Горького, Трудовому дитячому корпусі Харківського округу, Дитячій трудовій комуні імені Ф. Е. Дзержинського.

Особливістю даної книги є те, що процес професійного розвитку вихованців Макаренка розкривається на тлі господарського зміцнення створених ним закладів, широкої взаємодії з адміністративним оточенням, активної громадсько-педагогічної боротьби педагога-письменника за пріоритет власної концепції виховання – тобто, саме тих обставин, без урахування яких неможливий повноцінний аналіз поставленої проблеми.

Досі залишалися майже не вивченими ті етапи життя педагога, коли він мав реальну можливість екстраполювати свої педагогічні ідеї у широких масштабах вітчизняної практики інтернатних і виправних закладів. У монографії ретельно опрацьовані обставини організаційно-педагогічної діяльності А. С. Макаренка періоду травня 1927 р. – лютого 1928 р., пов’язані з реалізацією ідеї про масове перевиховання неповнолітніх. Це час, коли робилися спроби утворення так званого Трудового дитячого корпусу, коли педагог намагався впливати на організацію виробничих частин і до певної міри на подальше працевлаштування вихованців трудових колоній усього Харківського округу.

Уперше в макаренкознавстві на широкому фактологічному ґрунті представлена “професійна” історія унікальної за своїми педагогічними здобутками харківської трудової комуни імені Дзержинського. Проаналізовані промисловий і освітній потенціал закладу, виокремлені шляхи отримання комунарами виробничої кваліфікації, методи та форми їх професійного виховання, поетапно показане становлення шкільної частини і охарактеризоване професійне обличчя педагогічного складу. Окрема увага приділена питанням профорієнтаційної роботи і організації працевлаштування випускників.

Ми сподіваємося, що представлений у монографії матеріал стане в нагоді передусім тим, хто сьогодні лише опановує учительський фах – майбутнім педагогам, чиїм талантом і професійною майстерністю творитиметься завтрашній день віт-
чизняної освіти.

* * *

Автор щиро дякує всім, чиє сприяння тією чи іншою мірою допомагало формуванню

джерельної бази дослідження: Л. М. Момот, Т. В. Іванській, Ю. П. Гунько, В. А. Плисак,

Ю. А. Кожедуб (Державний архів Харківської області), доц. Л. В. Крамущенко,доц. І. Ф. Кривоносу,

проф. В. Ф. Моргуну, проф. Н. М. Тарасевич (Полтавський національний педагогічний університет

іменіВ. Г. Короленка), Dr. phil. habil. Ґ. Хілліґу (Лабораторія “Мakarenko-Referat” Марбурзького

університету імені Філіппа),проф. А. А. Фролову (Нижньогород-ський державний педагогічний

університет),
І. Д. Токарєву, Ю. І. Токарєву (м. Нижній Новгород), доц. Т. Ф. Корабльовій

(Російський національний дослідний медичний університет імені М. І. Пирогова), В. М. Опаліхіну

(м. Челябінськ), В. І. Шульзі, В. М. Шульзі (Музей-заповідник А. С. Макаренка у с. Ковалівка

Полтавської області), Л. І. Науменко (Харківський машинобудівний завод “ФЕД”), В. В. Морозову,

Н. В. Соколовій, Р. В. Соколову (Центр позашкільної роботи імені А. С. Макаренка м. Москви),

проф. М. Ф. Гетманцю (Харківський національний педагогічний університет імені

Г. С. Сковороди),В. Г. Мохонько (Центральна наукова бібліотека Харківського національного

університету імені В. Н. Каразіна), О. О. Абарінову (м. Київ) та іншим. Окрема подяка моїй мамі,

Марії Тимофіївні, лінгвістична майстерність якої допомогла осягнути багато важливих аспектів

німецькомовної макаренкіани.